18:08, 20 Вересень, 2018

Струмом, зброєю та побиттям… Як та чому катують людей у поліції?

0
69

Погрози, жорстокі методи фізичного насилля, катування струмом та навіть застосування зброї і ґвалтування. У системі правоохоронних органів ще й нині існує така жахлива практика з метою отримання зізнання, інформації про деталі вчинення правопорушення або ж покарання, йдеться в матеріалі сайту “Інфоміст”.

З 2012 по 2017 роки національними судами було ухвалено лише 160 вироків за статтями 127 (Катування) та ч.2 ст.365 (Перевищення влади або службових повноважень) Кримінального кодексу щодо працівників поліції та міліції. Ця цифра у десятки, а то й сотні разів нижча від реальної кількості таких випадків.

У Черкаській області, згідно з даними прокуратури, з 2016 року і до сьогодні направлено до суду п’ять обвинувальних актів про кримінальні правопорушення, пов’язані зі спричиненням тілесних ушкоджень працівниками поліції під час виконання службових обов’язків. До кримінальної відповідальності за ці порушення було притягнуто 11 правоохоронців.

Питання протидії катуванню та жорстокому поводженню з людьми порушують і в Угоді про Асоціацію. Україна зобов’язалась удосконалити механізми протидії катуванню. Поступ у виконанні цих “європейських” зобов’язань прослідковується, однак він надто повільний та вимагає більших зусиль.

“ІнфоМІСТ” проаналізував кілька десятків судових ухвал та рішень, фаховий звіт про неналежне поводження в діяльності працівників правоохоронних органів, поспілкувалися з експертами та працівниками системи, щоб з’ясувати причини такої тенденції та методи боротьби із цим явищем.

Струм, поліетиленові пакети, папка з паперами…

Минулого року в Черкасах жваво обговорювали випадок із чотирма патрульними, яких звинувачували у перевищенні службових повноважень. Йшлося про нібито побиття та незаконне позбавлення волі Юрія Яковлєва.

Історія почалася із виклику 13 січня 2017 року: місцеві повідомили, що нетверезий чоловік “пристає” до перехожих та навіть вдарив дівчину, яка просто йшла вулицею. Коли патрульні приїхали на місце виклику, чоловік продовжував поводити себе неадекватно та навіть намагався втекти.

Під час чергового не надто адекватного вчинку на Яковлєва одягли кайданки та відвезли до черкаського наркодиспансеру. На відео чутно, як чоловік обкладає нецензурною лексикою і поліцейських, і працівників лікарні. А ще погрожує розправою і “впливовими друзями”.

На порушника склали адміністративні матеріали за ст. 173 та ст. 185 КУпАП. Коли чоловік утихомирився, то звернувся до патрульних з проханням відвезти його до компанії, у якій святкував корпоратив. Патрульні, посилаючись на ст.41 ЗУпНП, проявили так зване поліцейське піклування та відвезли чоловіка в Дахнівку.

Та вже за три місяці опинилися на лаві підсудних. Юрій Яковлєв заявив, що поліцейські посягнули на його честь і гідність, завдали йому тілесних ушкоджень, а також заволоділи його грішми та мобільним телефоном. У матеріалах слідства Яковлєв запевняє, що патрульні намагалися йому помститися і навіть роззули, коли на вулиці був мороз. Хоча на відео видно, що Яковлєв роззувся сам, а на прохання патрульних не реагував.

Поки у цій справі було лише одне рішення про відсторонення одного з патрульних на кілька місяців від роботи. Термін вже давно минув, двоє з патрульних за цей час пішли з патрульної поліції за власним бажанням, ще двоє продовжують нести служби.

Далі – менш гучний, але більш кричущий випадок.

У травні 2015-го працівник Придніпровського районного відділку міліції, виконуючи наказ керівництва, мав запросити особу, що фігурує у справі про шахрайство, на допит. Натомість правоохоронець разом із двома спільниками напав на людину біля під’їзду її будинку. Не представившись правоохоронцем, він заламав руки та одягнув кайданки потерпілому.

Як тоді повідомляли у прокуратурі, чоловіка посадили на заднє сидіння автомобіля, де завдавали йому численні удари по голові. У ході катування одягнули чоловіку на голову поліетиленовий пакет, внаслідок чого він знепритомнів. Після цього йому викликали швидку допомогу. Уже після надання медичної допомоги чоловік таки був доставлений у відділок для надання показів.

Ще кілька прикладів із витягів судових рішень:

2011-ий рік, Шпола:

– чоловіка незаконно близько 5-6 разів затримували співробітники Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області та доставляли до приміщення райвідділу, де утримували в службовому кабінеті. Під час перебування в райвідділі до нього застосовувалось фізичне насильство у вигляді нанесення ударів папкою з паперами по голові з метою спонукання до визнання вини у вчиненні вбивств. На ніч його залишали у приміщенні вказаного кабінету, прикувавши наручниками до батареї опалення. Проте кожного разу потерпілий розстібав наручники та втікав через вікно, пролазивши через захисну решітку, але його знову знаходили та доставляли до того ж кабінету райвідділу міліції, де вищеописані події повторювались.

2012-ий рік, Сміла:

– оперуповноважені Смілянського відділу поліції, «застосовуючи психічне насильство у вигляді висловлювань погроз фізичною розправою і продовжуючи весь цей час утримувати потерпілого в наручниках, стали вимагати від чоловіка зізнання у вчиненні злочинів та підписання документів із визнавальними показаннями«… «під час перерв у застосуванні електричного струму відносно потерпілого, умисно наносили численні удари ногами по голові, обличчю га тулубу…»

2014-ий рік, Черкаси:

– службові особи Придніпровського райвідділку03.10.2014 року… «посадили неповнолітнього до службового автомобіля. Разом із ним також у автомобіль сів працівник вказаного райвідділу міліції, який почав наносити кулаками удари в область живота та серця»; «у райвідділі він увесь час перебував у наручниках, його примусили підписати пояснення, які надрукував працівник міліції без присутності батьків, одягали поліетиленовий пакет на голову».

2014-ий рік, Чорнобай:

– «під час судового розгляду обвинувачений надав показання, що під час досудового розслідування, а саме 14.01.2014 р. в обідній час до нього додому приїхали троє працівників міліції та відвезли до посадки, де кілька разів ударили дубинкою, потім роздягли його там до пояса та залишили мерзнути».

2014-ий рік, Черкаси:

– 17 лютого 2014 року чоловік потрапив у ДТП на автомобілі «ТойотаКорола». Його виявили працівники міліції, які викликали «швидку» допомогу. Вони відвезли його до 3-ї лікарні м. Черкаси, де його оглянули лікарі та зробили рентген грудної клітини. У нього діагностували черепно-мозкову травму. Попри це, його було доставлено в Придніпровський РВ УМВС України в Черкаській області, де до нього з боку співробітників карного розшуку застосовувалось фізичне насилля у вигляді ударів кулаками і різними важкими предметами по голові, в область грудної клітини, по нирках, а також катування у вигляді підключення електричного струму в пах і на кінцівки. В Придніпровському РВ він перебував майже добу, і практично весь час піддавався катуванням. Процесуальні дії слідчим були з ним проведені майже через добу, а саме – 18.02.2014 року пізно ввечері.

Що коїться в Черкасах?

Вже понад 1,5 року в Черкаській області поліцейським омбудсманом працює Вікторія Гапоненко. Вона стверджує, що недоліки у роботі поліції є, однак вони переважно стосуються процесуальних дій: незаконні затримання, порушення термінів інформування Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, інформування третіх осіб, не роз’яснення прав тощо.

– Випадків катування, як таких, на Черкащині на моїй практиці не було, – говорить Гапоненко. – Були звернення від громадян, які стверджували, що правоохоронці спричинили їм тілесні ушкодження, однак зазвичай вони не знаходять підтвердження. Трапляється, що люди під час спілкування говорять про такі факти, але коли пропонуєш написати заяву, то вони відмовляються, аргументуючи це тим, що хвилюються за свою родину.

Якщо таке звернення надходить, то всередині структури проводять службову перевірку. Найчастіше такі випадки не знаходять підтвердження. За останні 1,5 року лише кілька справ потрапили у прокуратуру. За словами поліцейського омбудсмана, інциденти трапилися на території області. Натомість у статистиці лише 2017-го року понад 80 випадків звернення до лікарів після побиття поліцейськими.

– Усе тому, що часто громадяни навіть охоронців нічних клубів, караоке, супермаркетів ідентифікують як правоохоронців. Один зі свіжих випадків у Черкасах був саме з цієї категорії. Я проглядала медичний журнал, і там було зазначено “Потрапив у лікарні через застосування фізичної сили у одному із караоке-клубів поліцейським”, а йшлося про охоронця, – говорить Вікторія Гапоненко. – Через ці та чимало інших причин значна частина фактів про побиття поліцією громадян не знаходить підтвердження.

Прокуратура

У прокуратурі Черкаської області натомість не заперечують факти неналежного поводження в роботі поліції. Протягом 2016-2018 років прокуратурою області направлено до суду 5 обвинувальних актів. До кримінальної відповідальності у цих провадженнях притягнуто 11 працівників поліції, говорить у коментарі виданню “ІнфоМІСТ” заступник прокурора Черкаської області Юрій Ковтун.

Так, до суду спрямовано обвинувальний акт щодо трьох оперуповноважених, які незаконно доставили громадянина до колишнього райвідділу міліції та наносили йому удари по голові і одягали на голову поліетиленовий пакет. Ще один обвинувальний акт стосується двох оперуповноважених, які під час незаконного затримання особи одягли на нього кайданки та нанесли тяжкі тілесні ушкодження, вимагаючи видати інформацію про місце перебування осіб, які, можливо, причетні до вчинення крадіжок. Вже під час судового розгляду цього кримінального провадження потерпілий внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер.

– На цей час судові розгляди у цих кримінальних справах тривають, що значною мірою обумовлено неукомплектованістю судів та завантаженістю суддів, – коментує Юрій Ковтун.

У прокуратурі стверджують: у Кримінальному процесуальному кодексі України закріплено низку положень, спрямованих на виключення будь-яких підстав для застосування працівниками правоохоронних органів жорстокого поводження. Однак такі випадки продовжують траплятися.

– Однією з причин цього є небажання, а в деякій мірі й невміння, працівників поліції перебудувати свою роботу з розкриття злочинів, виключивши із практики застосування насилля з метою отримання необхідної інформації, – коментує заступник прокурора області.

Мовою цифр

У 2015 році в Україні було зареєстровано 1217 звернень за медичною допомогою громадян через заподіяння тілесних ушкоджень працівниками поліції. У 2016-му їхня кількість зросла на третину й становила 1666 випадків. У 2017-му зафіксовано аж 2386 випадків.

На території Черкаської області прослідковується така ж тенденція. Якщо у 2015-му та 2016-му було лише 46 та 40 звернень відповідно, то у 2017-му аж 84. За ці три роки регіональний показник звернень на 10 тисяч населення склав 1,38. В інших регіонах він коливається від 0,1 до 3,34.

Такі дані оприлюднено в аналітичному звіті за результатами дослідження “Неналежне поводження в діяльності Національної поліції України: прояви, поширеність, причини“, проведеного Експертним центром з прав людини у співпраці з Управлінням забезпечення прав людини Нацполіції в межах спільного проекту ЄС і РЄ “Посилення імплементації європейських стандартів прав людини в Україні”

Понад 30% нанесених травм припадає на область голови та майже 25% на “поєднані” ушкодження (завдані у кілька областей тіла). Травми корпусу тіла становили майже 14 % випадків, але до них слід додати забої внутрішніх органів – 1,86 % випадків. Травми кінцівок становили 14,23 % від загальної кількості тілесних ушкоджень. Переломи кісток – 9,57 % випадків. Опіки та електротравми – 2,45 % випадків.

У 50 % випадків неналежного поводження винними визнані оперативні працівники. На другому місці за кількістю осіб, притягнутих до відповідальності, – працівники дільничної служби (21 %). Серед інших служб – працівники патрульної поліції (9 %), підрозділи особливого призначення (3 %), підрозділи охорони (3 %), підрозділи слідства (1 %).

Цікаво, що більшість випадків неналежного поводження вчиняються за участі двох і більше працівників поліції (міліції).

Переважно потерпілі від неналежного поводження підозрювались у вчиненні нетяжких кримінальних (наприклад, крадіжка – 33 %) чи взагалі адміністративних правопорушень (34 %).

За результатами аналізу вироків, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та винесеними національними судами в період з 2012 по 2017 роки за статтею 127 та частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, прослідковується, що у 41 % випадках катування відбувалось у службових кабінетах працівників, 20% – у громадських місця, 12% – у житлі потерпілих, 11% – у службовому авто.

Що ж найчастіше штовхає правоохоронців на такі порушення прав людей? Головна причина – отримання зізнання у вчиненні злочину. Автори звіту стверджують: насильство виступає як основний “інструмент” отримання даних. Далі у рейтингу найбільш поширених причин – покарання особи за певні дії або за дії третіх осіб, з метою отримання неправомірної вигоди, залякування затриманої особи тощо.

Кількість кримінальних проваджень за фактами катувань та жорстокого поводження, що направляються до суду з обвинувальним актом, є надзвичайно малою. Протягом останніх 5 років цей показник не перевищує 3 % від кількості порушених проваджень (2013 – 1,7 %, 2014 – 1,6 %, 2015 – 1,90 %, 2016 – 3 %, 2017 – 2,7 %).

Що “стимулює” неналежне поводження та катування?

Як бачимо, проблема катування та перевищення працівниками поліції своїх повноважень лишається актуальною й нині. В Україні щороку зростає кількість звернень за медичною допомогою після побиття поліцією. Натомість обвинувальних вироків стосовно правоохоронців-катів в Україні мало.

Безкарність є головною причиною катувань та неналежного поводження з боку правоохоронців, переконані експерти ЕЦПЛ. До безкарності призводять три причини. Першою програмний менеджер ЕЦПЛ Віктор Чупров називає недосконалість механізму розслідувань таких випадків.

У період, за який здійснювався моніторинг, процедура дослідження таких справ була такою: особа зверталася до прокуратури зі скаргою на протиправні дії поліції, прокурор, щоб отримати інформацію, направляв запит до органів поліції, вони мали провести службове розслідування, а вже на підставі результатів ухвалити рішення, чи вносити відомості в єдиний реєстр.

– Зрозуміло, що за результатами перевірки, які відбувалися у тому підрозділі, де поліцейський вчинив протиправні дії, не підтверджувалися такі факти, або не було виявлено ознак правопорушення, – говорить Віктор Чупров. – Хоча така практика не повинна мати місце. Навіть КПК не передбачає ніяких службових розслідувань/перевірок. Він встановлює чітку вимогу: протягом доби з моменту отримання інформації з будь-яких джерел внести відомості в реєстр і вже під час розслідування встановлювати всі обставини, які мають вказувати наявність складу злочину, але в межах кримінального провадження.

Натомість, як свідчить практика,у більшості випадків повідомлень про неналежне поводження розглядаються як звернення громадян.Проте експерт вважає, що незабаром ситуація має кардинально змінитися. Адже розслідування вчинених працівниками поліції злочинів візьме на себе Бюро розслідувань.

Друга причина пов’язана із надто “м’якими” рішеннями суду в таких справах.

Більшість кримінальних проваджень, які відкриваються, навіть не доходять до суду, констатує експерт. Кількість справ, які все ж потрапляють до суду, в різні роки коливалася в межах 1-3% від кількості відкритих проваджень.

– Із цих трьох відсотків, які дійшли до суду, більшість завершується тим, що покарання призначається умовно, навіть коли суд визнає, що факт катування мав місце. Особа фактично не відбуває покарання. У деяких випадках суд звертає увагу на те, що не так давно були внесені зміни у КПК, яким передбачено, що злочин, який пов’язаний із перевищенням влади або службових повноважень, повинен мати матеріальну складову. Це близько 80 тисяч гривень. Були випадки, коли у суді доведено, що була спричинена фізична шкода, людина постраждала, але не доведено, що вона отримала збитків на таку суму. Через це особа звільнялася від відповідальності. Тобто склад злочину не був повним, – коментує Чупров.

Статистика свідчить, що понад третину осіб звільняють від покарання, 14% – виправдовують, ще маленький відсоток відбувається штрафом.

Що потрібно зробити?

Змінити законодавство. Слід відокремити катування від перевищення влади або службових повноважень. Нині суди застосовують відразу дві статті ККУ під час кваліфікації злочину про катування: 127 (Катування) 365 ч.2 (Перевищення влади або службових повноважень).

– Ми хочемо, щоб не було цієї подвійної кваліфікації.Стаття 365 має використовуватися тільки у разі перевищення влади чи службових повноважень під час затримання чи здійснення заходів із охорони громадського порядку. Все! А решта випадків – за 127 статтею, – говорить програмний менеджер ЕЦПЛ Віктор Чупров. – Окрім цього, остання стаття має носити спеціальний суб’єкт злочину,а не загальний, як нині. Адже катування, згідно з європейськими стандартами та міжнародним законодавством, може здійснюватися лише з боку держави або її представників.

Наступне питання стосується вироків суду, які передбачають звільнення від покарання з випробувальним терміном (стаття 75 ККУ). Експерти вважають, що цю норму не слід застосовувати до осіб, які визнані винними у катуванні.

– Це дозволить значно посилити захист від катувань, а також буде менше випадків, коли фактично визнана винною особа не понесе покарання, – додає Чупров.

Також слід врегулювати процедуру застосування сили та спецзасобів представниками Нацполіції під час затримання особи. Поліцейські мають дотримуватися певних принципів: застосовувати силу чи спецзасоби у разі необхідності та пропорційно до мети.

– У нас багато випадків, коли під час затримання сила застосовується не пропорційно, тобто не у тій мірі, якої було б достатньо для того, щоб особа підкорилася вимогам поліції, – вважає Чупров.

Європейський досвід

Ще у 1997 році Україна ратифікувала Європейську конвенцію про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Питання поваги до прав людини та основоположних свобод порушують і в Угоді про Асоціацію України з ЄС. Стаття 14 документу передбачає утвердження верховенства права та укріплення інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема.

У плані заходів з виконання Угоди про асоціацію передбачене удосконалення механізмів протидії катуванню та жорстокому поводженню з людьми. Низку необхідних дій Україна мала виконати ще до 20 березня цього року. Зокрема, привести визначення терміну “катування” у відповідність із міжнародними стандартами, розробити проект документу щодо превентивних і компенсаторних заходів з метою протидії катуванню та жорстокому поводженню.

Частково в Україні почали впроваджувати механізм реєстрації в режимі онлайн затриманих осіб та фіксації імовірних порушень їхніх прав під час затримання. Зокрема, у Дніпрі запустили систему забезпечення прав затриманих Custody Records, яка фіксує дії стосовно затриманих під час їхнього перебування у поліції. Незабаром проект мають втілити по всій країні.

Не потрібно забувати про те, що Україна вже має зобов’язання перед Радою Європи, які випливають з рішень Європейського суду. Так, у 2012 році пілотним стало рішення у справі “Каверзін проти України” щодо катування працівниками міліції, відсутності ефективного розслідування, неадекватності медичної допомоги.

– Це означає, що суд визнав системною практикою в Україні нерозслідування злочинів, пов’язаних із катуванням. Коли ухвалюється пілотне рішення, Рада міністрів Ради Європи встановлює вимоги до держави та зобов’язує її зробити так, щоб усунути цю проблему. І з 2012 року, коли Україна мала запровадити ефективний механізм, минуло вже 6 років, а зобов’язання перед РЄ так і не виконується, – констатує виконавчий директор Експертного центру з прав людини Юрій Бєлоусов.

Порівнювати Україну із країнами Західної Європи на предмет існування такого явища як катування йому складно.

– Катування притаманні усім пострадянським країнам. Така система розслідування кримінальних правопорушень була актуальною ще в радянські часи, тому сучасна також повністю побудована на отриманні зізнання у особи. А якщо зізнання не вдається отримати, то потрібно людину змусити, – говорить Бєлоусов.

На його переконання, поки слідчим і детективам будуть висувати такі вимоги в роботі (отримання зізнання – ред.), доти таке явище як катування буде існувати.

У країнах Західної Європи поліцейським байдуже, чи визнає людина вчинення злочину чи ні, адже вони збирають докази в інший спосіб.

– Катування у них – не функціональне. Тим паче, якщо про такий випадок хтось дізнається, то працівника поліції обов’язково притягнуть до кримінальної відповідальності, – говорить експерт. – Мені подобаються підходи до розслідування випадків катувань, які використовують у Європі. В Україні ж факти катування, на жаль, практично не розслідують. Це свідчить про те, що держава не розуміє суть проблеми.

Для прикладу він наводить систему Молдови, яку нині Україна намагається перейняти. Там при Генеральній прокуратурі створили окремий незалежний підрозділ, який розслідує випадки катування. Ще один важливий момент – державних службовців, які працюють в місцях несвободи, зобов’язали інформувати прокуратуру в разі, якщо їм стало відомо про такі вчинки з боку колег.

– Через півроку після того, як було прийнято відповідний наказ, провели перевірку та зрозуміли, що його ніхто не виконує. Зрештою притягнули до відповідальності, зокрема й до кримінальної, велику кількість працівників. І наразі про такі випадки повідомляють відразу, – говорить Юрій Бєлоусов.

Ще однією особливістю молдовської системи є те, що миттєво після повідомлення про катування призначається медична та психічна експертиза, яку проводять паралельно два фахівці. Тобто оцінюються не тільки завдані тілесні ушкодження, а й наслідки для психіки людини.

– Для цього вони навчили усіх судово-медичних експертів Молдови, яким чином виявляти катування, яким чином фіксувати їх,і це серйозна допомога для розслідування. В Україні ж у цьому повна прогалина, – коментує експерт. – Окрім того, у Молдові діє ціла державна стратегія по протидії катуванню, а Україна поки не має такого документу.

Функцію попередження в Україні виконує Національний превентивний механізм, існує процедура розслідування, однак у нашій країні вона недосконала та не реалізовується належним чином.

Для країн Західної Європи катування – це одиничні випадки, які створюють резонанс. Усе тому, що контроль зовсім інший. У таких випадках дуже важлива культура суспільства, культура правоохоронних органів, які сприймають катування, як надзвичайно погане явище, тоді коли в Україні – як рутинну роботу.

– Ще у 2005 році ми проводили інтерв’ю з жертвою катування. Він розповів показовий випадок: його дуже жорстоко катують в кабінеті кілька осіб, відкриваються двері, заходить бухгалтер, абсолютно цивільна людина, бачить, що відбувається і каже: «А, ви працюєте! Як завершите, то заходьте за зарплатою в касу». Тобто навіть цивільною людиною це сприймається як норма, – розповідає Бєлоусов.

На його переконання, хоч повільно, але зміни в цьому процесі прослідковуються. Правоохоронці перестали заперечувати такі факти, вони визнають, що неналежне поводження має місце, але це тому, що вони не знають, як чинити по-іншому.

В Україні вже створили робочу групу, до якої увійшли слідчі, прокурори та судді, яка покликана з’ясувати, які перешкоди заважають ефективно працювати, не порушуючи закон. Однією із таких є надзвичайна забюрократизованість системи.

– Зараз ми говоримо про те, що величезну кількість паперової роботи можна перевести в електронний формат. Особливо питання погодження документів, коли слідчий може відправити клопотання прокурору по електронній пошті через захищені канали і отримати відповідь протягом хвилини, а не їхати за 100 км і витрачати цілий день. Впровадження таких електронних механізмів погодження документів справді спрощує процедуру розслідування і зменшує вірогідність порушення прав людини, – говорить експерт.

Для прикладу: в Естонії майже все розслідування відбувається в електронному вигляді. Швидкість обміну інформацією там надзвичайно висока, тому витрати часу на погодження мінімальні. Це дозволяє правоохоронцям використовувати значну частину часу нареальний збір доказів, тоді коли в Україні його витрачають на бюрократичні речі.

Джерело: ІнфоМІСТ

Залишити коментар