Блокування російських соцмереж: чому наша влада оголосила про своє рішення так раптово

0
125

У чому сенс рішення закрити доступ до “ВКонтакте” і “Однокласників”, як у цьому рішенні зійшлися особисті інтереси можновладців і інтереси нацбезпеки України, чому влада заборонила російські ресурси, не провівши роз’яснювальну роботу в суспільстві, и що можуть заборонити ще.

Про це  пояснив військовий експерт і психолог Олексій Арестович:

Уявімо собі, що ви – майор СБУ і працюєте в Подільському районному управлінні СБУ. Вас викликає начальник і каже: “Нам потрібно дізнатися, які “патріоти” живуть у Подільському районі. Дістань список “патріотів” і через місяць відзвітуєшся. А також: їх коло спілкування, знайомства, звички, слабкі місця, мотиви, сильні місця, системи зв’язку і так далі”. Що б ви робили? Уявіть, що немає жодної організації в Подільському районі, а патріоти є, і найголовніше – є бойове завдання. Що ви будете робити?

– Тоді, напевно, потрібно спровокувати якусь акцію.

– Ось! Ви їх створите, і через місяць буде вісім патріотичних організацій в Подільському районі. Це нормальна робота спецслужб. Тим більше, що їх створять дуже шановні люди, зі шрамами з Абхазії, Чечні, Грузії і так далі. Люди, заслужені у всіх відношеннях. Вони навіть знати не будуть, хто ініціатор усього цього. Будуть бізнесмени, які дадуть приміщення, машини. Будуть співати патріотичні пісні і “розмовляти виключно українською мовою”.

– І це все за рахунок спецслужб?

– Це все робить система стимулів. У спецслужб є така штука, яка називається “активні заходи”. Навіть у поліції прописані дві основні функції: запобігання злочину (профілактика) і безпосередньо розслідування. Але поліція в основному працює за принципом: є труп – є справа. Спецслужби працюють на випередження.

– Тобто вони провокують ситуацію?

– Так, це називається сценарне планування. Вони ніколи не чекають. Багато хто думає, особливо, тепер, коли мова пішла про російські соціальні мережі, про програмне забезпечення типу 1С або “Антивірусу Касперського”, що спецслужби – це ті, хто підглядає в замкову щілину. Але вони цим не обмежуються. Якщо б вони цим обмежувалися, вони б не працювали так успішно. І не було б держави як такої. Вони проводять активні заходи.

Тепер дивіться, як це робиться: створюються вісім патріотичних організацій, їх зіштовхують лобами, а люди, “співаючи патріотичні пісні”, з’ясовують між собою стосунки. Закручується ціле життя. Ця життя моніториться, прораховується, направляється певним чином, так, що ніхто не знає, якщо нормально працювати, хто і як це зробив. Таке враження, що все сталося само собою.

Тепер, уявіть собі, це реальна історія, я спілкувався з добровольцем, який третій рік воює в зоні АТО. Так вони виступають за повернення “ВКонтакте”: держава не має права брутально забороняти соцмережу. Я кажу: “А які ваші аргументи, хлопці?”

Вони відповідають: “Розумієш, ми ще під час Майдану знайшли пару патріотичних пабликів, вступили туди і там дуже сильно координувалися. Ось третій рік в АТО, переписуємось там теж. У нас є секретна група, куди ніхто не може проникнути”.

Це рівень підліткового розуміння. Ось тому середній психологічний вік українця – 11 років. До Майдану був 8 років.

Тепер ставимо себе на місце російських спецслужб. 13 мільйонів користувачів соціальних мереж в Україні — це 13 мільйонів теплих солодких лохів, яких сам Бог велить обдурити. Якщо західні спецслужби захочуть щось таке зробити, то у них є парламентський контроль, контроль з боку інших спецслужб, контроль з боку уряду, незалежного суду тощо.

Росія – величезна централізована держава, яка здійснює свої заходи за єдиним планом. Роль ФСБ в Росії видно з таких цифр:

Центральний апарат ФСБ – 110 тисяч осіб (це тільки Центральний апарат), тоді як весь радянський КДБ у 1985 році був 85 тисяч осіб.

У Росії для того, щоб отримати доступ до соціальних мереж, усього цього програмного трешу, не потрібно рішення суду. У них районний опер може відкрити і прочитати все, що завгодно. І тепер уявіть, що для них мета – Україна, “сакральна земля”, і вони концентрують на нас усі ресурси.

Якщо районному оперу СБУ потрібно створити патріотичну організацію, він буде клянчити у знайомих бізнесменів, бандитів, виписувати кілограми паперу, щоб йому дали 20 тисяч гривень на її організацію, і просити приміщення якесь, то в Росії все є. Це держава, яка має мільярди доларів з продажу газу і нафти. І всі ці зусилля направляються, щоб з’їсти Україну.

У 2004 році було ухвалене рішення про поглинання України, це 10-річна підготовка і концентрація всіх зусиль: “Останкіно”, програми і так далі. Якщо якийсь Павло Дуров, чесний хлопець, намагається не дати програмні коди і доступ до “ВКонтакте”, то йому починають пояснювати: “Ось бачиш, багато фотографій. Впізнаєш цих людей? Це все твої родичі. Дивись, у тебе є двоюрідна сестра-блондинка, вона ходить сама темними вулицями – всяке ж може статися з дівчиною. А тут у тебе є троюрідний брат, він хоче вступити до університету, він не вступить до університету, зрозумій це просто. А ще у тебе є бабуся в Омську, живе одна, старенька не вміє користуватися газовою плитою, може одного разу отруїтися газом, розумієш? Так що з програмними кодами? Будемо впиратися або зараз швидко домовимося?”

Це називається “загінне полювання”. Уявіть собі, що вам потрібно проникнути на закритий завод, в сейф головного директора, взяти секретну флешку. Що б ви робили?

“Яндекс” – це Сбербанк, Сбербанк – це Кремль, Кремль – це ФСБ. Ви бачите, якого масштабу заходи проводяться по Україні?

А тепер дивіться уважно: до цього указу я спеціально дивився за деякими державними установами, до 90% офіційних поштових скриньок було на mail.ru. Сидять російські планувальники, наприклад, і думають: от уявімо собі, у нас є план завдати по Україні удар крилатими ракетами і авіацією. Цікаво, які сили підніме на протидію українська сторона, скільки у них бойових літаків на крилі? Щоб отримати відповідь на це питання, потрібно проводити велику кількість заходів: потрібно впроваджувати людей, шукати, добувати, рахувати.

Або варіант номер два: а проводимо агресивну маркетингову політику, підтриману на державному рівні, яка для українського користувача абсолютно не виглядає як цілеспрямована стратегія спецслужб, а виглядає як нормальний відкритий бізнес, чесний ринок і так далі. Для цього на умовний енний авіаремонтний завод були впроваджені системи 1С, “Антивірус Касперського”, російська пошта і так далі, які в поєднанні дають програмний комплекс.

Я сильно примітивізую пояснення для простоти розуміння непрофесіоналами, але логіка така: один програмний продукт регулярно обробляє комплексну інформацію за підприємством, тому що це його пряма задача, він для цього і був установлений, а другий пакетами відсилає її до Росії. Уявляєте, як ми виглядаємо з їх боку? Абсолютно прозоро. Усі противники системи заборони на російські мережі, обмеження доступу до російських програмних продуктів кажуть, що це вільний ринок, це право людей на інформацію і так далі.

Так от, рівень розуміння значно вужчий, ніж те, що роблять росіяни тут. Вони проводять набагато більш широку стратегію, так, що ситуація виглядає вільним ринком, вільними правовими відносинами, а насправді є частиною загального задуму із роботи щодо України.

– Чому тоді таке рішення ухвалюється через три роки після початку військових дій?

– Кілька причин. По-перше, вони так ухвалені, ці обмеження, що користувачу фактично неможливо дорікнути за користування “ВКонтакте”. Ці обмеження можна обійти різними способами. Це рішення спрямоване не проти користувача, воно спрямоване проти провайдерів і є частиною програми з великої перебудови медійного ринку в Україні.

– Що буде після заборони російських соцмереж?

– Обмеження доступу до російських програмних продуктів – початок системи заходів з нашого боку. Вона узгоджена із Заходом, 101%. Справа в тому, що в програмних документах НАТО, Китаю і Росії кіберпростір визнано однією із зон бойових дій, поряд з повітрям, землею і водою.

У цьому році вже було кілька атак на українські обленерго з боку російських хакерів. Вони виводили їх з ладу на добу і більше. НАТО проспонсорувало створення в системі ЗСУ трьох центрів кібервійни, це показує значення, яке вони надають цій темі. Російські хакери зламали пошту одного з кандидатів в президенти США Гілларі Клінтон, намагалися втрутитися в компанію Макрона, зараз поширюють віруси і так далі.

Ще один аспект. Існує вид розвідки, яка добуває інформацію з відкритих джерел. Дуже схоже на роботу журналістів, тільки більш якісну і системну. Приміром, група InformNapalm або Bellingcat. Російські офіцери рівня генералів і полковників заїжджають на Донбас, їх скритність забезпечується цілою системою заходів, які приховують їх персональні дані. І наші волонтери, все одно, пробиваються і добувають інформацію крізь усі ці перешкоди, які ставлять російські спецслужби, крізь всю цю систему прикриття. Це дуже важка праця, що дозволяє добувати дуже багато інформації. А тепер уявіть, як працює ФСБ проти нас, коли ми добровільно реєструємося і наповнюємо даними російські ресурси. У нашого InformNapalm можливості в мільйон разів менші, ніж у росіян. І, тим не менш, вони домагаються результатів. Уявіть, яку інформацію, якого рівня можливості мають росіяни проти нас.

Коли українська верхівка ухвалює рішення: захищати країну або особисті політичні інтереси, політичні інтереси, як правило, переважають. Але ці сфери можуть перетинатися. У цьому випадку вони перетнулися, і ми це всіляко вітаємо, тому що спроба української влади відпрацювати електоральне поле дозволяє робити правильні дії вже на рівні національної безпеки в цілому.

– Ви вже назвали можливі ресурси і технології, за допомогою яких можна обійти цю заборону. Влада буде реагувати на такі можливості?

– Безумовно, вона буде реагувати. Але спочатку будуть бити не тих, хто обходить, а тих, хто надає послугу з обходження. До цього когось підійдуть і скажуть: “Як же так, ти не виконуєш приписів держави у сфері національної безпеки. Як так вийшло, будемо зачинятися? А на які гроші ти відкривався? О, російський капітал, як цікаво”.

– А це не є елементом “закручування гайок”?

– Безумовно, це закручування гайок, і воно буде використано в приватних політичних і бізнес-інтересах. Ми повинні розуміти, що це неминуче. Про це теж треба говорити.

Я ще раз хочу підкреслити, що це частина електоральної кампанії, частина бізнес-кампанії із захоплення активів. Для цього громадські активісти, ЗМІ потрібні, щоб бити на сполох і вказувати на небезпеку зловживання.

Зараз всі явища – складні, комплексні, матрьошкові. Ми не можемо сказати, що це однозначно добре, а це однозначно погано. Ми повинні говорити: “Це добре, це гаразд, це не ОК, це наполовину ОК, а це на чверть ОК, а все інше – не ОК”.

Так ось, ми можемо сказати, що люди у владі змушені захищати Україну хоча б з точки зору своїх бізнесових і політичних інтересів. Якщо сюди зайдуть російські війська, то, напевно, Roshen буде належати комусь іншому, і всі інші активи теж

За матеріалами: www.ar25.org

Залишити коментар